Заказ каравая по тел: (096) 779-58-53, (066) 900-49-85
Доставка по Киеву 150 грн
Каравай - традиционный атрибут свадебного торжества и встреч дорогих гостей. Чтя древние традиции, каравай выпекают по специальному рецепту, аналогичного пасхальному куличу. Для свадьбы каравай готовится с добавлением изюма, сахара и домашних яиц.
Каравай "КИЕВСКИЙ" |
Каравай "СЕРДЦЕ" |
Каравай "СВАДЕБНЫЙ" |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
Каравай "ПОРЦИОННЫЙ С ЛЕБЕДЯМИ" |
Каравай "ТОРЖЕСТВЕННЫЙ" |
Каравай "ВЕРНОСТЬ" |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
|
Заказ каравая по тел: (096) 779-58-53, (066) 900-49-85
Каравай "ПРАЗДНИЧНЫЙ" |
Каравай "СВАДЕБНЫЙ" |
Каравай "СТАРОЛЬВОВСКИЙ" |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
Каравай "ДНЕПРОВСКИЙ" |
Каравай "ДВУХЯРУСНЫЙ" |
Каравай "ОБРЯДОВЫЙ" |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
5 кг |
1250 грн |
7 кг |
1750 грн | |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
Каравай "ПОРЦИОННЫЙ" |
На щастя на долю |
Нежность |
2 кг |
500 грн |
3 кг |
750 грн |
4 кг |
1000 грн |
5 кг |
1250 грн | |
5 кг |
1250 грн |
7 кг |
1750 грн | |
5 кг |
1250 грн |
7 кг |
1750 грн | |
Заказ каравая по тел: (096) 779-58-53, (066) 900-49-85
Праздничные шишки |
|
Заказ каравая по тел: (096) 779-58-53, (066) 900-49-85
Калита
|
Наши караваи производятся под постоянным контролем кондитера 5 -го разряда, победителя Национального Кубка хлебо-пекарского мастерства 2004 г. Ковтуненко Н. А.
Нашими партнерами являются ЗАГСы , районные администрации г. Киева.
Наш адрес: ул. Полесская, 15, г. Киев, Украина |
|
|
Срок заказа каравая за 2-7 дней |
|
Каравай поставляется в полиэтиленовой прозрачной упаковке |
|
Срок годности каравая 72 часа, при t от +2 до + 12 С° |
Караваи в Украине - традиционный атрибут каждой свадьбы. Этот обряд пришел к нам с древних времен (язычества), предполагается, что круглый хлеб олицетворял Солнце, плодородие, благополучие. При таинстве приготовления каравая соблюдалось немало правил, более подробно некоторые из них описаны ниже, оригинальным языком, так готовились к свадьбе в некоторых регионах Украины.
Украшения караваев.
Естественно, что в разных областях караваи украшались по-разному: колоски пшеницы, рожь, подсолнухи, калина с ее мистическими свойствами усиливать любовь, астры, маки (как живые растения, так и их имитация из теста). Позднее на свадьбах, которые проводились больше в европейском стиле, караваи украшали цветами роза, ландыш, барвинок и др. (опять же, как живыми, так и из мастики разных оттенков которые съедались с караваем).
Вес, размер караваев.
В древности на свадьбах знатных людей выпекались огромные караваи ( в больших печах). Размер караваи был своего рода китчем и говорил о статусе пары, считалось, чем пышнее выпечен каравай, тем счастливее и богаче станут отведавшие его молодожены. Отсюда и упоминания в фольклоре о разобранных печах, из которых просто так каравай забрать было нельзя! (тесто действительно поднимается в процессе выпечки). Вес современных караваев обычно 3 - 5 кг, иногда 7-10 (приходится разбирать печь!).
Подача каравая.
Старинные обряды в наши времена несколько изменились, но в целом, часть правил сохранилась, хотя в современной интерпретации их придерживаются не так строго:
с караваем приходят на сватание, с ним же встречают сватов, родителей молодых, подают каравай после росписи, венчания, считалось, кто из молодоженов откусит самый большой кусок каравая, тот и будет главным в доме, часть каравая (нижняя), была для гостей, второй ярус для родственников, самый верхний для жениха с невестой, причем пару кусочков каравая, нужно было не есть, а завернуть в чистую тряпицу и сохранить навсегда.
Каравай стал атрибутом не только свадьбы - это и спутник обряда сватовства, таинства венчания, крестин.
Караваи для новоселья:
Нередки заказы каравая на новоселье (красиво украшенные караваи замочком и ключиком).
Караваи для встречи:
Практически обязательной стала торжественная встреча дорогих гостей (хлебосольный обычай) иностранцев, государственных мужей. Для таких случаев выпекают большие караваи на 5-6 кг без свадебной символики, украшенные колосьями пшеницы и калиной. Хорошо организованная встреча в национальных костюмах с пышным караваем надолго оставит в памяти гостей яркий, приятный след!
Караваи на юбилеи:
Ну и какие же свадебные юбилеи без каравая! Золотая, серебряная, деревянная, медная -сюда нужен красивый яркий каравай с горделивыми цифрами счастливо прожитых вместе лет! Празднуя юбилеи люди трогательно придерживаются неписанных обычаев, поэтому без гостей и каравая – никак!
Караваи для праздников:
Отдельная история с караваями для детских праздников: праздник осени, сбора урожая, здесь уместен орнамент фруктов, овощей, ягод и зверушек. Дети очень живо и эмоционально реагируют на понятную им символику, проявляя неподдельную радость и заинтересованность.
Праздник в школе, первый, последний звонок - вместо банальных поздравлений с окрытками -торжественное поздравление караваем с надписями: ”Мы Вас никогда не забудем!”,”Первому учителю”, ”Нашему лучшему классному учителю”, такое поздравление очень трогательно, так как хлеб символ искренности, уважения единения и любви.
Короваю-Раю
Весільний хліб вирізняється багатством форм, видів і назв:
Коровай (каравай), шишки (не большие булки) , лежень, калач, верч (для обдарування гостей) борона, пряха, перепієць (дари для батьків молодих) та інші.
Коровай (каравай)- найпоширеніша назва. Це святковий хліб з білого борошна, як правило, круглої форми. Випікають його лише на весілля ,як у молодого, так і в молодої. Обрядовим поділом короваю закінчується основна частина весілля.
Шишки - невеличка кругла хлібинка з виступцями зверху, що спечена спеціально для запросин. Старшій дружці дають у хустку стільки шишок, скільки має бути запрошено гостей на весілля. Ті, в кого молода залишає на столі шишку, обов’язково бажані гості на весіллі.
Шишками, які ліплять з коровайного тіста, оздоблюють верхівку короваю та інших весільних виробів. Шишки вивершують головками, що нагадують соснові шишечки або зубці.
Лежень-це продовгуватий хліб, що нагадує кошик, наповнений дарунками. Він має лежати (звідси й назва) на столі, допоки не почнуть ділити коровай (каравай).
Звичайно виготовляють два лежні-для молодого та молодої.
Після всіх церемоній, провідуючи родичів, молода відвозила лежень свекрусі, а молодий-тещі.
Верч - невелика хлібина з шишкою посередині. ЇЇ дають старості на весіллі, щоб пустив перезвян у двір молодого.
Пряха- святковий хліб прямокутної форми,що його дарують матері,коли забирають дочку до молодого.
МИ НА КОРОВАЙ ІДЕМО
Випікання короваю (каравая), є однією з основних частин весільного обряду. На коровай (каравай), запрошують непарну кількість жінок(5-7), які добре живуть з чоловіками. Запрошує на бгання короваю заміжня сестра молодого або молодої. Вона бере хлібину і, зайшовши до хати каже:
- просили батько й мати, і я прошу на хліб, н сіль, на коровай.
- Спасибі , - їй відповідають, - батькові, матері й тобі за пам'ять.
Кожна з запрошених бере, паляницю і йде на коровай.
Увійшовши до хати, дає хліб матері молодої чи молодого:
- Боже вам поможе на все добре.
Запрошені жінки приносять борошно:
Ми на коровай ідемо,
На коровай муку несемо
Ще й рожеві квіти,
Щоб любилися діти.
А також яйця, масло, мед:
Несем меду горнець,
Несем сім кіп яєць,
Несем грудку масла,
Щоб коровай удався.
КОРОВАЮ – КОРОВАЮ
Після благословення весільного старости коровайниці приступають до роботи. Розчиняють коровай (каравай), у п’ятницю, а в суботу місять тісто і печуть.
Пятниця - починальниця,
А субота - коровальниця.
Пікальну діжку чи посудину, в якій розчиняють святковий хліб, ставлять на кожух. Борошно і молоко насипають одночасно (поєднання духових і матеріальних начал).
Під час приготування каравая всі дії супроводжуються піснями,починаючи з благословення:
Да благослови,Боже,
І отець, і мати,
Своєму дитяті
Коровай зобгати,
Цей день звеличати.
На коровай (каравай), використовують щонайкращі продукти, які бачаться як особливі, (заграничні):
Ой сяду я на терницю
Та поїду за границю,
Та надою молока дійницю,
Та будемо маслом бити,
Коровай місити.
І щоб він добре сходив,туди кладуть хорошу примасточку:
А ми коровай місили,
Примасточку в коровай ложили,
Та ще й меду горнець,
Та ще й сім кіп яєць,
Ще й дійницю масла,
Щоб коровай вдався,
Щоб вгору схопився,
Гарно загнітився.
Водночас коровайниці бачаться не простими робітницями,а такими, на яких усе виграє золотом:
Наші коровайниці -
Золоті рукодільниці,
Біленька ручка,
Золота обручка.
Коли ліплять, усі стоять навколо столу -«щоб коровай не сів, щоб високий був».
Рости , короваю
Ширший від Дунаю,
А вищий від плота,
А кращий від золота,
Бо Ганнусин рід великий,
Щоб його обдарити.
Прикрашають коровай (каравай), соловейками, шишками, колосками .
Подекуди підошву до короваю (каравая), роблять з житнього борошна. Садити коровай у піч має кучерявий хлопчик. Роль кучерявого,як правило,доручають братові молодої або її близькому родичу.
Коли коровай (каравай), спечеться, його виймають з печі, кладуть на м’яке, щоб не пом’явся , і розходяться по домівках. На другий день кладуть його під вільце і прикрашають калиною,барвінком,шовковими стрічками.
Поділ короваю-головна і найурочистіша частина весілля-відбувається як у молодого, так і в молодої. Після того як покрили молоду,дарують коровай. Мати перев’язує дружка рушником. Вони тричі благословляються: (Боже благослови!) Тоді дружок крає коровай,а дружки співають:
Дружко коровай крає
А назад поглядає,
Аж там його жона стоїть,
І семеро та дітей держить;
Да всі з кишенями,
Весь коровай забрали.
Краючи коровай (каравай), він накликає: (десь тут у нас є молодий і молода, просимо на цей дар Божий). Молоді встають, кланяються і кажуть: (спасибі за цей дар Божий, і тобі,що подав нам). Молодим дають середину вирізаного короваю з шишкою чи соловейками. Тоді дарують батьків, родичів, сусідів, вигукуючи й не минаючи кожного.
Діжку носять на руках
Як зроблять коровай, то коровайниці вигортають піч:
Піч наша регоче
Та короваю хоче,
А припічок заливається,
короваю дожидається.
Садити коровай (каравай), у піч має кучерявий хлопчик. Роль кучерявого, як правило,доручають братові молодої бо її близькому родичу. Він повинен вимести піч віхтем, спеціально приготовленим до цього випадку. Коли хлопець тричі махне помелом у печі,- садять коровай (каравай). Посадивши коровай у піч жінки миють руки. Ту воду, як і ту, якою змивають стіл після бгання, несуть на тік і там виливають.
Потім входять до хати, і всі скільки є в хаті, беруться за діжку, носять її по хаті, співаючи:
Ой піч стоїть на сохах,
Діжу носять на руках.
Пече наша, і ваша пече,
Іспечемо коровай гречний.
Обряди з хлібною діжею характерні як для центрального, так і Поліського регіонів, де на відміну від інших регіонів обряд носіння й підкидання діжі з тістом для короваю,
Щоб коровай високим та гарним удався, набув великого поширення. В деяких селах Уманщини побутувало більш широке дійство з діжею її підкидали вгору, наповнювали цукерками, зерном, а згодом з неї обсипали молодих, благословляючі на шлюб. Замісивши коровай (каравай), коровайниці бралися за руки й танцювали по колу, а одна дві тримали віко від діжі. На Київщині танець коровайниць називався
«обтрушуванням борошна».
Коли на Волині печуть коровай (каравай), молодий з дружбою і старшим сватом їде до молодої з калачем (це довгий буханець білого хліба, оздоблений квітами, обвинений рушником). Несе його сват. У молодої в сінях їх зустрічають «хлопці –запорожці», яких молодий частує горілкою. Ввійшовши до хати, дружба каже: «Молодички-коровайнички, просимо благословенства». Коровайниці відповідають: «Нехай Бог благословить». Молодий кланяється три рази на три сторони. Сват дає кошик з калачем і горілкою матері й каже: «Матусю голубко, нате той вузолочок сховайте на другій разочок». Сідають за стіл.
Коли коровай (каравай), спечеться, його виймають з печі, кладуть на подушку, щоб не пом’явся, і розходяться по домівках. На другий день кладуть його під вільце і прикрашають калиною, барвінком, шовковими стрічками:
Коровай наш маю,
Я тебе убираю,
То в шовк, то в барвінок,
То в пахучий васильок,
То в рожовії квіти,
Щоб любилися діти.
Спечений коровай лежить на столі на покуті, де сидять молоді, а ж поки його не поділять.
Дружко коровай крає
(Деление каравая)
Поділ короваю (каравая)-головна і найурочистіша частина весілля-відбувається як у молодої так і у молодого. Після того як покрили молоду, дарують коровай (каравай), вечеряють. Мати перев’язує рушниками дружка. Вони тричі благословляються: «Благословіть цей чесний хліб роздати!»-«Боже благослови!» Тоді дружок крає коровай (каравай), а дружи співають:
Дружко коровай крає
А назад поглядає,
А ж там його та жона стоїть,
І семеро та дітей держить,
Да всі з кишенями,
Весь коровай забрали.
Краючи коровай (каравай), він накликає: «Десь тут у нас є молодий і молода, просимо на цей дар Божий». Молоді встають, кланяються, і кажуть: «Спасибі за цей дар Божий, і тобі, що подав нам». Молодим дають середину вирізаного короваю з шишкою чи соловейками. Тоді дарують батьків, родичів, сусідів.
Роздавши коровай (каравай), дружка питає: «Чи усім святого хліба дісталось?» Ті що стоять біля порога, відгукуються: «Ні, ще запорожцям не давали». Дружок подає шматки короваю за поріг «запорожцям».
Так завершується поділ короваю (каравай).